210-річчя від дня народження Тараса Шевченка

 

210-річчя від дня народження Тараса Шевченка

 

9 березня 2024 р. минає   210 років від дня народження національного генія і духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка.

 

В історії кожного народу є імена культурних діячів, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління.

 Є такі імена і у нашого народу – Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка, Іван Нечуй-Левицький, Василь Барка, але серед них найпочесніше місце посідає Тарас Шевченко.

Шевченко не є для нас людиною новою. Зі шкільних років ми знайомимося з його біографією, читаємо його твори,  знайомимося з художньою спадщиною митця та його громадською роботою.

 

Проте в сучасну пору, коли кращі сини й доньки українського народу змагаються за відродження українського національного організму, безжально нищеного чужинцями, коли в Україні множаться сили, котрі за ціль собі кладуть брати активну політичну участь у розбудові Української Національної Держави, для нас Тарас Григорович постає, перш за все, як провідник – духовний та ідейний, національний та політичний, який власним прикладом нескореного борця кличе кожного до героїчного чину:

«Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте».
(«Заповіт»)

Адже понад усеТ. Шевченко за своє життя прагнув бачити Україну для українців без царя, пана, ляха, москаля та нерозумного брата.

«О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки! …»

Шевченко у природний для себе як поета спосіб і в найдоступнішій для цілого народу художній формі сформулював, розвинув та обґрунтував національну ідею українського народу: законність і необхідність, можливість і реальність національної державності і незалежності. Він пробудив народ, дав йому вчення боротьби за свободу і вдихнув у нього віру в перемогу. Шевченко не запозичував і не видумував свого вчення. Його геній скристалізував те, що було сутнісним в історії, сучасності і мріях народу. 

Роль Т. Г. Шевченка у боротьбі українців за кращу долю, за власну державу важко переоцінити. Життя і творча спадщина Кобзаря надихали багато поколінь українців на боротьбу за утвердження рідної мови, створення української держави. Сила духу, діяльність Т. Г. Шевченка, його проза і поезія сприяли проголошенню Української Народної Республіки в 1917 р., призвели до розвалу більшовицького радянського режиму, проголошення Незалежної України в 1991 р. Мрії Шевченка про життя українського народу в «сім’ї вольній, новій» збулися, проте зараз треба зберегти та примножити здобутки в ім’я наших славних пращурів і прийдешніх поколінь!!!

Де єсть добрі люди,
Там і правда буде,
А де кривда буде,
Там добра не буде.
(«Рукописна азбука мала»)